- кажучи
- —————————————————————————————ка́жучидієприслівникнезмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови. 2005.
кажучи
Смотреть что такое "кажучи" в других словарях:
кажучи — Дієприсл. до казати … Український тлумачний словник
Бой у Загоровского монастыря — Вторая мировая война Дата 8 12 сентября 1943 года Место с. Новый Загоров (ны … Википедия
Ukrainian Insurgent Army — Українська Повстанська Армія Ukrayins’ka Povstans’ka Armiya Participant in World War II … Wikipedia
Околичная шляхта — Околичная шляхта (другое название застенковая шляхта) мелкопоместная шляхта, представители которой владели приусадебными хозяйствами, но не имели крестьян и поэтому сами трудились на своей земле. Представители этой шляхты образовывали целые… … Википедия
власне — рідко вла/сно. 1) вставн. сл. Уживається окремо або зі сл. кажучи для уточнення чого небудь; по суті. 2) част. Уживається для того, щоб підкреслити, вирізнити роль кого небудь або значення чогось; саме, якраз. || У власному розумінні цього слова … Український тлумачний словник
далебі — рідко далебі/г, невідм., розм. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді (ж, бо), дійсно і т. ін. || у знач. частки таки … Український тлумачний словник
дівати — а/ю, а/єш, недок., ді/ти, ді/ну, ді/неш; наказ. сп. дінь; док., перех. 1) Знаходити для кого , чого небудь місце, притулок і т. ін. || Відсилати, відправляти або знищувати кого , що небудь, аби позбутися. 2) Використовувати, витрачати. •• Ні/де… … Український тлумачний словник
мовчки — присл. 1) Не кажучи ні слова; без слів. || Не здіймаючи галасу; потихеньку. || Не видаючи звуків (про тварин). 2) перен. Не виявляючи протесту; покірно … Український тлумачний словник
слово — а, с. 1) Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ( літер ) для… … Український тлумачний словник
щоправда — 1) присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. 2) спол. допустовий. Те саме, що хоч I 2) … Український тлумачний словник
